Тиждень присвячений 200-ю з дня народження Т.Г.Шевченка

2014-01-13

Переможець І етапу всеукраїнського конкурсу "Об’єднаймося ж, брати мої" Юнчик Сніжана

Твір "Моя родина"

Я народилася в багатодітній сім’ї Юнчиків й пишаюся цим. Адже в нашій державі це – рідкість. Подруги іноді мені заздрять. А особливо ті, які не мають ні братика, ні сестрички. Я ж не обділена цим. У нашій хаті часто лунає радісний сміх або українська пісня.

- У Юнчиків знову співають, - говорить сусідка сусідці.

- У Юнчиків діти граються й так галасують! - посміхається пастух, який жене табун корів на луг пастися.

- У Юнчиків працьовиті діти, як мурашечки, допомагають на городі збирати врожай, - спостерігають за нами односельчани…

- Я запитала в мами, чому в нашій сім’ї завжди панує любов, злагода й взаєморозуміння. На що вона відповіла:

- Це залежить від батьків. Якщо діти народжуються й виховуються в любові, значить, щаслива сім’я.

- Мамочко, а чому ми маємо прізвище Юнчик?

- А ти сама довідайся про це. А я тобі буду допомагати, - посміхнулася мама.

Тато ж мені підказав, що це прізвище передавалось з покоління в покоління по батьковій лінії…

Я довідалась, що прізвище Юнчик походить від чоловічого імені Юнко. Є ще одна версія походження цього прізвища: від чоловічого імені Юний або Іоанн, яке в перекладі з давньоєврейської означає «милість Божа». Не виключено, що ім’я Юнко виникло від латинського імені Іуній, що означає «народження в іюні».

Є ще тлумачення походження прізвища: основою імені Юнко могло стати жіноче ім’я Юна, яке перекладається з латинської як «єдина».

Уже в ХV-ХVІ століттях починають передаватися з покоління в покоління перші прізвища, які підкреслювали приналежність людини до конкретної сім’ї. У результаті ім’я людини закріплювалося за її спадкоємцями й родичами. Інколи воно переходило до потомків у незмінній формі, іноді ж додавали різні суфікси. Таким чином, спадкоємець людини, ім’я якого Юнко, з часом отримав прізвище Юнчик. Ось так воно дісталося моїм пращурам, а потім і нам.

- Мамочко, наше прізвище Юнчик споріднене з такими хорошими словами: «милість Божа», «народження в іюні», «єдина». Вони супроводжували наших родичів по батьковій лінії протягом життя. Ось чому ми щасливі.

- Так, моя доню, ти любиш світло, життя. А це головне для дитини. Ми дружні, єдині в діях і помислах, милосердні до інших людей. Через те нашу сім’ю супроводжує милість Божа, як і наших предків.

У хату прибігли, весело сміючись, мої братики.

- Давайте заспіваємо татусеву улюблену ! – загаласували вони. І залунала в нашій біленькій затишній хаті пісня, яка виривалась на подвір’я, на простір:

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива.

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма…

Я поглянула на вишитий бабусею портрет Т.Г. Шевченка. Він ласкаво дивився на мене, посміхався й ніби промовляв, що милість Божа ніколи не залишить цю хорошу родину.